Часто сняться твої килими, Білосніжні і медвянисті, Де тоненькі шершаві бджоли Колихаються на вітрах І, покриті у бронзу літа, Тчуть на лапках весняну, легеньку пряжу, В мареві теплім гудуть, - вопрос №2825938

гудуть. Ти була мені затишком снів, Коли пахла в материнській долоні, І моє волосся на голові Брало твої кольори в сизі ранки, Голосок мій бринів, як твоє стебло Бурштиновими дзвониками над полями, Я не кажу вже нро очі дитячі, Налиті по вінця, як дві тарілочки, Твоєї росяної, живодайної, Твоєї гречаної доброти. А в кістляві голодні роки, Коли пухли людські обличчя, Забуваючи день життя, Чи в тривожні солдатські ночі Ти мене годувала кашею, Замість хліба і молока. Дочко моїх гречкосіїв, Сестро Дніпра і плуга, Через вік твої білі вершечки Нахиляються в очі мої! І летить моє серце, немов бджола-медоноска, На твої загорілі гречані плечі, Щоб разом із тобою колихатися на стеблі, Де колискою — всесвіт, Де вервечками — дощики смарагдові, Де мої мотори над полем рясним Врізаються у майбутнє! Зробити аналіз вірша