Якщо говорити суто з політичної точки зори, то це є чистою політичною кон'юнктуро, котра, однак, пов'язана із тодішнім історичним станом Київської Русі, оскільки мова йде про період після татаро-монгольської навали. Прагнучи вберегти галицько-волинські землі від навали татаро-монголів, правителі Галицько-Волинського князівства, починаючи з Данила Романовича Галицького, заключали союзи якраз спрямовані проти монгольських загарбників. Певним чином тевтонський орден також був потенційним союзником Галицько-Волинського князівства у боротьбі проти монголів, однак правителі князівства чудово розуміли, що сам орден, як і татаро-монголи, був іноземною силою, потенційними загарбниками, тож навіть у відносинах із ним правителям князівства доводилося лавіювати.