Як зберегти дружбу та розібратись з хлопцем? - вопрос №1518733

Мій лист дуже довгий, та я не знаю, до кого звернутись. ми з подругою (Веронікою) дружимо 11 років і живемо разом (тому що ми родина). Мені 17, їй19. І ми вирішили поділитись з Вами своєю проблемою. Мені упродовж двох років подобається один хлопець (Антон), який живе в тому містечку, де у нас з Веронікою є дача. Антон іноді гуляє в одній компанії з нами і нашими друзями, з якими збираємось, коли приїжджаємо на дачу. Вероніка довгий час зустрічалась з Олегом (троюрідним братом Антона), який теж був у нашій компанії. Тобто ми з Антоном часто пересікались, але не зустрічались. Зазвичай наші прогулянки з компанією виглядали так: після спільної прогулянки з компанією хлопець Вероніки з Антоном заходили до нас додому на каву. Ми з Антоном ніколи не поводились, як пара, але в компанії всі знали, що між нами щось є. І тільки тоді коли ми були наодинці ми з Антоном могли дозволити собі показати один одному наші почуття: цілувались, обнімались, кілька разів бувало навіть, що справа майже доходила до сексу, але я вирішила, що не варто робити цього, адже в нас не було серйозних стосунків.Проте в компанії ми далі робили вигляд, що між нами нічого немає. Коли пройшло 4 місяці з того часу, як ми востаннє гуляли, цілувались з Антоном, ми з Веронікою знову поїхали на дачу. Тоді Вероніка вже певний час була не в стосунках з Олегом. Був саме День св. Валентина. Цього разу Антон почав проявляти особливу увагу вже до Вероніки, а не до мене. Я дуже злилась на неї через це, і ми навіть тиждень взагалі не розмовляли. Коли я приїхала додому, висловила Антонові в повідомленні своє невдовлення тим, що він щось проявляв до Вероніки. І він відчував себе винним у тому, що ми посварились, тож подзвонив мені (хоча раніше ми не розмовляли по телефону і не списувались практично ніколи, а спілкувались лише при зустрічі). Антон дуже здивував мене своїм дзвінком, і сказав, що він нічого не відчуває до Вероніки, тож я заспокоїлась і помирилась з нею. Через два тижні ми знову поїхали на дачу, і все було як завжди — ми з Антоном провели той вечір разом. Минуло три місяці від цієї зустрічі з Антоном. Коли ми з Веронікою вирішили знову поїхати на дачу, я боялась, що Антон все ж зацікавлений Веронікою і у них щось може бути. На той час я не була впевнена у своїх почуттях до Антона, адже ми довго не бачились і за той період я гуляла з іншим хлопцем. Я припустила, що Вероніці також може подобатись Антон, тому запевнила її, що якщо Антон знову захоче провести вечір з нею, то щоб вона не відмовляла йому тільки через мене і через те, що мені може бути неприємно. Спочатку Вероніка була дуже здивована моїми словами і казала, що я мелю дурниці, і вона не може дозволити собі бути з Антоном, бо він сприймався як мій. Та я пояснила їй, що я не можу стати їм на заваді, тільки через те, що в мене з ним щось було, бо хотіла вберегти нашу дружбу. І я її переконала в цьому. Тим більше я сказала, що хочу завершити такі наші «стосунки» з Антоном, бо я вважала ненормальним те, що ми не спілкувались, але при наших зустрічах мало не починали займатись сексом. І мені здавалось, що він мене використовує, адже абсолютно не цікавиться моїм життям. В результаті розмови Вероніка сказала, що не думає, що Антон може відчувати щось до неї, але якщо це виявиться правдою, прислухається до моїх слів. І ось позавчора ми поїхали на дачу: гуляли з компанією, а вкінці вечора Антон з Веронікою відійшли від всіх. Це завершилось тим, що Антон таки поцілував Вероніку. І після першого поцілунку, який Вероніці дався нелегко, вона дозволила собі поцілуватись з ним ще кілька разів. Було вже пізно, і компанія збиралась розходитись по домах, тож один наш друг подзвонив Вероніці і сказав про це, а вона відповіла, щоб ми підходили до них з Антоном і підемо додому. Вдома я запитала Вероніку, чи вони з Антоном цілувались і отримала ствердну відповідь. Я не очікувала, що це для мене буде таким ударом, адже мені здавалось, що я нормально це сприйму. Проте, як і обіцяла, я не докоряла Вероніці за це. Та за 11 років дружби Вероніка знала, що я відчуваю чи про що думаю, навіть якщо ззовні поводжусь як завжди. Тож ми поговорили про моє ставлення до їхнього поцілунку і неочікувано для нас обох виявили, що я сприйняла це не так легко, як передбачала, а навпаки, відчувала себе вбитою. Ми з Веронікою багато говорили про цю ситуацію, і я взнала, що ще тоді, на День св. Валентина, вкінці прогулянки Антон намагався поцілувати Вероніку, проте вона відмовила йому. Коли він запитав, чому, вона пояснила, що причина в мені. Вероніка приховала це від мене, бо знала, яка я вразлива, і боялась, що надовго впаду в депресію. Ймовірно, будь-які інші подруги в такому випадку або посварилися б і припинили дружбу назавжди, або залишились подругами і послали б такого «Антона». Та ми вирішили не гарячкувати і поговорити про цю проблему, щоб дійти якогось висновку. Припиняти дружбу ми не хочемо, та й не можемо, адже ми родина і живемо разом, а послати Антона Вероніка не хоче, бо він їй подобається і вона була б не проти спробувати побудувати з ним стосунки. Проте каже, що не може собі цього дозволити, бо відчуває себе дуже винною переді мною за те, що все-таки поцілувалась з Антоном. А я зрозуміла, що я відреагувала так, бо напевно все ж маю почуття до Антона, а весь цей час просто придушувала їх в собі, адже усвідомлювала, що в нас з ним не вийде нормальних стосунків. Порадьте нам, як найкраще вчинити, щоб зберегти дружбу.