Не правильне сприйняття того, що сама творю!!! - вопрос №957640

Доброї ночі! Прошу допомогти мені розібратися у самій собі. В мене не правильне сприйняття… Я роблю речі, які в моєму розумінні є цілком нормальними і допустимими, поки мені мій хлопець не «відкриє очі» на те, як це виглядає з боку… а з боку це цілко неадекватно і жорстоко по відношенню до хлопця! Ми з ним вже зустрічаємось 8 місяців, спочаткувсе було добре, але через декілька місяців мені захотілось нових відчуттів, з ним стало нудно і я не довго думаючи взяла й зареєструвалась на сайті знайомств( але зазначила, що перебуваю у відносинах і шукаю лише друга). Мені писало багато хлопців, як з різних міст так і з різних країн. Ми спілкувались на найрізноманітніше теми, від погоди до того, що кому подобається в плані сексу. Через три місяці я переїхала до сестри на сйомну квартиру, спочатку мого хлопця все влаштовувало, аж поки я не дізналась, що моя сестра полюбляє приводити «у нашу кв.» хлопців(коли я там), інколи навіть неповнолітніх і може з ними переспати, і почала розповідати про це своєму хлопцю. Він почав дуже злитись і розказувати, що вона погано на мене впливає( але я вважаю, що не особо) і почав требувати, щоб я з'їхала. Але кв. мені знімають батьки, так як я студентка і не працюю, тому без їхнього дозволу нікуди не можу переїхати. Він з самого початку наших відносин хотів жити разом, я йому підігрувала, що теж хочу. Але я ж розуміла, що батьки цього не допустять, тому навіть особо не намагалась це здійснити, так потрішку лишень натякала. Через 5 місяців мій хлопець дізнався, що я сиджу на сайті знайомств і навіть поспілкувалась з його колишнім однокласником, а також він знайшов в моїх периписках, діалог з старшим хлопцем, який пропонував зустрітись за подарунок( я ж звісно не погодилась!) я ніколи не погоджувалась ні з ким зустрічатись, кажучи, що я просто шукаю хлопців-друзів. Я йому дуже багато брехала і не договорювала, коли вже не було куди далі викручуватись лишень тоді частково говорила првавду. Я розумію, що таким чином я його хоч і не фізично, але морально зрадила! А перед цим мене ще й одногрупник намагався «зклеяти», як хлопець сказав, я так не вважаю( ми просто по дружньому спілкувались). Кожного разу він мені прощав, але кожного разу ми складали список, який я маю виконати( з'їхати від сестри так в першу чергу), але кожного разу я так нічого й не робила… Він злився-злився, а потім таки мирились! Я безліч ричей сприймаю не правильно, для мене як щось робити, то краще просто вичикати поки «все вляжиться» і трішки забудеться, і хлопець до пори до часу робитиме вигляд, що все добре. Крім того, я ж ще слідкувала тривалий час у соціальній мережі за хлопцем з яким спілкувалась( аж поки він мене не почав просто ігнорувати), хоч уже мала того з яким зустрічалась — для мене це було цілком нормально. Прошу порадьте, як мені навчитись сприймати адекватно(правильно) те, що я роблю і те до яких наслідків це приводить?!